 |
 |
tsvibak | |
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |
Не памятаю вже, коли ввостеннє бачила сонце. А коли воно було? Давно. Порахувала, що денного світла, якшо це можна так назвати при такий погоді, бачу дві год на добу, встаючи з ліжка майже в обід. Але ота мряка і хмари навіть 2 год на добу - це ніяк не замінить сонця. А його нема. Вже давно. Хоч в Єгипет їдь за дозою сонячної енергії, бо не сила. Двічі проспала відрядженя. НИні прокидатися в 5.30 ранку, а як - якшо сонця нема і не буде? Хоча би снігу навалило, хоч якесь світло. А нема. Лишається тільки переглядати фотографії, де було сонце. Tags: ні про шо, поточне, фото, я
|
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |

 |
valcury | |
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |
Есть такой особый вид менеджера, он известен своим девизом "Моя дверь всегда открыта!". И лучше сдохнуть под забором, прикрывшись собственным резюме, чем работать под началом подобного человека. Однако в случае Чудакулли эта фраза означала примерно следующее: "Моя дверь всегда открыта, и поэтому, когда мне скучно, я могу палить туда из арбалета, вгоняя стрелы через холл прямо в стену над столом казначея".
(с) Т. Пратчетт, "Останній континент" Хочу бути таким менеджером... згодна навіть арбалет купити, якшо шо... Tags: робота, цитата
|
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |
|
 |
|
 |