 |
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif) phistashka_fm | |
|
|
|
|
|
|
|
Фісташка не пропала. Вона всього лиш втягнулася в кленову рутину...
У перший мій день у Ванкувері якийсь пакістанський таксист відвіз мене на Атлін стріт, де вже жили дівчатка із Запоріжжя, з якими я познайомилася вконтакті. З того часу я інтенсивно почала вивчати усний діалект мандарину, так як господинею чудового дому була нечудова китайська бабця, що не розмовляє англійською. Словниковий запас старої обмежувався знанням словес "Mine", "Bye", "Hello", "Outside" i "Thank you". Причому "Сенк ю" тільки після слова "Мані", які вона ретельно перераховувала щомісяця, плюючи на пальці.
Щоранечку бабця дзвеніла дзвіночком, причепленим до руки, підкурювала сандалові палички біля свого божка і йшла рятувати світ від засмічення. "I recycle" - лейтмотив її життя. Прекрасний будинок був сповнений банками, коробками, порожніми бляшанками, які вона ретельно збирала і здавала на переробку. За те, що я викинула пакет від соку в загальний смітник, могла вхопити і наслухатися китайський матів на кшталт "Ія кахі маса ХО!". Доводилося рісайкл теж...
Декілька разів на тиждень наша "мила" Інь Інь їздила в казино, програвати гроші, що ми їй платили за ренту. Коли удача була не на її стороні, мій словниковий запас рясно сповнювався новими китайськими матами. Підозрюю, що іноді вони були ще й на кантонізі... Але бабуся, незважаючи на програш та зіпсутий настрій, не забувала про своє життєве покликання і приносила гарненькі серветочки і туалетний папір з лейбами "River Rock casino" в своїй еко-дружній сумці.
Бабця харчувалася незрозумілими істотами, які перш ніж потрапити до холодильника ще, здавалося, бігали і плавали. Відкривши білий магічний ящик на кухні, можна було надивитися різних дивацьких лапок, що стирчать із коробки, незрозумілих овочів та фрукто-драконів. Після того, як воно стояло в холодильнику тиждень, дрібна наша китайська бабуська скидувала це все в баняк, кипятила і розсортувала по баночках перед споживанням. Невдовзі холодильник засмердівся і його довелось позбутися.
Два тижні в моїй кімнаті жила подружка, яку ми переховували від бабці. Стара так нічого і не запідозрила) А ще одного разу я так напилася із її онуком, що винесла його мікрохвильовку на вулицю (бо вона мені не сподобалася), а потім з гордим обличчям заснула в нього на дивані, попередньо запихнувши в ту мікрохвильовку свої бірюзові колготи.
Від бабусі ми переїхали, зараз живемо без лендлорда. Мені подобається мікрохвильовка, і я досі сумую за лапами дракончиків у холодильнику.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
tsvibak | |
|
|
|
|
|
|
|
Я в якись з перших днів паніки) Міряла шойно у підготовці до від"їзду зі столиці вперше повязку, та шо медична, не марлева. Верхом вдягала, низом вдягала - все одно біля носу купа вільного простору, шо за йоханий бабай. А і, народ. Ті шо носять медичні повязки. Голубий колір - то, конєчно, прекрасно, але голубим треба вдягати маску до середини, тобьто в бік писку, там власне бактеріоцидне покриття)) Чота 95% носять навпаки, в т.ч міліція Tags: ні про шо, поточне, фото, шо ся робе, я
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Previous
